Мета ковки, окрім надання заготовці необхідної форми, - полягає ще й в ущільненні металу внаслідок дефектів, що зустрічаються всередині заготовки.

При затвердненні сталі, в структурі металу, утворюються газові бульбашки (пори), які розміщуються, головним чином, ближче до поверхні. Саме вони, маючи сполучення з навколишньою атмосферою, - і стають причиною швидкої ерозії металу. Тому одним із завдань ковки є зменшення відсотку вад в металі.

Більшість з цих бульбашок окислюється під дією пічних газів і покривається зсередини шаром окалини, що не дозволяє їм зварюватись при обтиску болванки під молотом, а тому вони тільки сплющуються у вигляді прошарків та витягуються у вигляді волосовин. Товщина крихкого шару відкованого виробу залежить від кількості бульбашок, глибини їх розміщення в заготовці, та від більшої чи меншої інтенсивності обробки молотом. Тому кожен кований виріб, піддається остаточній обробці на токарних або стругальних верстатах, для видалення пухкого шару.

Крім ущільнення пор в заготовці, ковка змінює також властивості самого металу. Якщо порівняти злами шматків сталі, взятих з однієї і тієї ж болванки до і після її проковки, то вони матимуть значні відмінності. Перший з них крупнокристалічний з блискучими та сильно розвиненими площинами окремих зерен, другий же дрібнозернистий, матовий та ніби аморфного складу. Перевіряючи ці бруски на розрив-злам, виявиться, що як пружність, міцність, так і спротив розтягненю кованого бруска набагато вище.